З давніх-давен школа вважається храмом науки. В її стінах відбувається осягнення світла мудрості та створюється гармонія духа. Джерелом знань і пізнання стала Косівсько-Полянська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, яка в 2013 році відзначатиме 60-річний ювілей І-го випуску 10-го класу. Сьогодні в школі навчаються 443 учні. Навчально-виховний процес здійснюють 59 педагогічних працівників, з них 16 мають вищу кваліфікаційну категорію.

Середня школа в с. Косівська Поляна була відкрита у 1951 році. До цього часу учні навчалися у пристосованих приміщеннях. У 1953 році завдяки подвижницькій діяльності освітянина-новатора Степана Антоновича Шведа була побудована нова школа. Про цю виняткову людину, яка стояла біля витоків становлення навчального закладу, повинні знати як дорослі, так і діти.

Степан Антонович Швед (1882-1954 р.р.) – виходець із Галичини. Приїхав у с. Косівська Поляна у 1920 році. Молодий, енергійний учитель зразу став директором народної школи. Він активно включився у роботу по залученню дітей до навчання. Для селян організовував вечірні курси, так звану вечірню школу. Ґазди, лісоруби, вівчарі вчилися читати й писати.

У 1921 році в селі Косівська Поляна було організовано товариство «Просвіта». Його очолив Степан Швед, виходець з Галичини. Він уперше створив у селі народну школу на державні кошти (до цього часу діяла церковно-приходська). В орендованому приміщенні товариство «Просвіта» відкрито читальню. При ній працювали: драматичний гурток, хор, курси кулінарії, читалися лекції. Понад 170 членів мало товариство «Просвіта» у 1936 – 1939 роках. Особливо бурхливо діяла «Просвіта» у 1937 – 1938 роках, коли дедалі розгортався рух за утворення Карпатської України. Гуртківці ставили на сцені в школі п’єси «Наталка Полтавка», «Украдене щастя», «Дай серцю волю – заведе в неволю», «Безталанна», «Данило-чарівник», «Знімчений Юрко» та інші. Майстерно виконували ролі Василь Ігнатюк, Федір Яцюк, Василь Федоряк, Юрій Басараба, Федір Рощук, Василина Ігнатюк, Василина Федоряк.

Після трагедії Карпатської України, яка сталася 15-16 березня 1939 року, товариство «Просвіта» перестало діяти. Активісти «Просвіти» переслідувалися Угорською жандармерією. Кілька місяців був у катівні в угорському місті Ніредьгазі активіст «Просвіти» дипломований різьбяр Василь Ігнатюк. 19 односельчан – просвітян емігрували в Радянський Союз. Але там їх погнали в табори ГУЛАГів за нелегальний перехід кордону. Із них повернулися лише одиниці. За Полярним колом у мерзлих болотах на тяжких роботах загинув Олекса Брехлійчук, який у 1936-1938 роках очолював товариство «Просвіта» у селі. Лише 40 кілограмів важив, як повернувся у 1947 році до рідної хати, активіст Косівсько-Полянської «Просвіти» Федір Рощук, відбувши каторгу в Архангельській області.

Знайшлися недруги, заздрісники, й у вчителя-новатора Степана Антоновича, яким не сподобалася активна робота емігранта. За їх доносом його, як людину без Чехословацького громадянства, виселили в Галичину.

Повернувся С.А.Швед у Косівську Поляну 1 вересня 1946 році і знову поринає у громадську роботу. 21 грудня 1947 року він обирається депутатом Косівсько-Полянської сільської ради. На сесії виконкому 12 лютого 1948 року ставить питання про будівництво нової школи. Його пропозицію підтримали й інші депутати. Так у селі розпочалося будівництво школи.

Будували її народним методом. Жителі села були зацікавлені в тому, щоб їх діти змогли отримати середню освіту в своєму селі і тому охоче працювали на будівництві нової школи.

20 січня 1953 року відбулося її урочисте відкриття. Учні отримали прекрасну на той і на цей час школу – світлі і просторі класи, у яких можна було помістити більше 30 учнів. Це була надзвичайно радісна подія в житті батьків, учителів, учнів. Та найбільше радів Степан Антонович. Адже нова школа – це його мрія, яка перетворилася у дійсність. Їй він віддав останні сили…

Так і не судилося С.А.Шведу бачити перший випуск учнів. Його серце перестало битися 13 березня 1954 року, а останній дзвоник пролунав для них 25 травня цього ж року. 15 учнів вперше здобули середню освіту в рідному селі. Саме їм довелось розпочати нову біографію школи і вони гідно виконали цю місію. Майже всі оволоділи різними професіями і успішно працювали за покликанням серця. Серед них Ф.Ф.Кошук, І.Ю.Митрюк, П.С.Лембак, В.Д.Павлюк, В.Р.Бердар та інші.( Фотографія перший випуск) Першими учителями, вихідцями із села, були С.В.Маскалюк, С.С.Швед, О.Г.Калинська, В.Ю.Никоряк, Ю.О.Піпаш. Педагогічний колектив школи поповнювався вчителями з різних куточків України, які внесли вагомий вклад у розвиток освіти в Косівській Поляні: П.П.Стрічак, І.І.Хорький, В.Е.Саліцький, П.Г.Катунін (шеф-редактор газети «Все для вчителя»).

З часом у педагогічний колектив школи вливалися все нові й нові спеціалісти, уродженці села.

Зараз у школі працює багато вчителів, які продовжили справу батьків, створили учительські династії. Це Попович О.В., Ігнатюк Т.В., Бубещук О.С., Ігнатюк П.В. (нині директор школи), Митрюк В.Д., Бердар Л.В., Лембак М.Ф., Куриляк Т.В., Гефюк Н.В.. Штефуряк О.Д., Охват М.І., Охват Л.Б.

За роки, які пройшли після відкриття середньої школи, у навчальному закладі сформувалися добрі традиції, певні здобутки. Скільки щирої праці вчителів було вкладено в навчальний заклад, щоб став він храмом науки, щоб учні почувалися в ньому затишно і впевнено, щоб шкільні роки згадувалися як найщасливіші роки життя. З ніжністю і теплотою згадують колишні учні своїх учителів, які віддавали їм знання, знайомили з азами людинознавства і людинолюбства.

Значних успіхів у вихованні підростаючого покоління досягли вчителі, які знаходяться на заслуженому відпочинку, а саме: М.І.Охват, С.Б.Гиндрюк, О.Д. Попович, Г.Д.Пахір, О.І.Лембак, О.В. Лета, В.Я. Лембак, О.П. Тафійчук, Г.Ю.Чворсюк, В.Ю.Куриляк, О.Д.Лембак, В.О.Попович, М.С.Попович, Г.М. Юра щук, О.І.Сабірова. Їх вагомі успіхи віддзеркалюють стиль роботи всього педагогічного колективу впродовж багатьох років.

Охват Марія Іванівна, вчитель української мови та літератури, у своїй роботі віддавала перевагу нестандартним урокам. Вивчала індивідуальні особливості дітей, сприяла розвитку їхніх здібностей, бо під час уроків придивлялася до своїх учнів і виявляла юних письменників, акторів, журналістів, співаків. Марія Іванівна була прекрасним організатором позакласної роботи в школі, коли працювала заступником директора з виховної роботи. Вечори відпочинку, конкурси, вікторини, турніри, літературні свята залишили добрий спомин в душах колишніх учнів.(Свято «П'ятнадцять республік - п'ятнадцять сестер»)

Її вихованці вирізнялися високим рівнем мислення і загальної ерудиції.

За сумлінну працю на освітянській ниві була нагороджена грамотами Міністерства освіти УРСР. Їй присвоєно почесне звання Відмінника народної освіти СРСР.

Лембак Олена Іванівна працювала вчителем хімії з 1967 по 1998 рік. Педагогічний стаж-39 років. Вчителька добре володіла методикою викладання предмета, багато років підряд керувала шкільним методоб’єднанням вчителів хімії та біології. На її уроках завжди було цікаво учням, вони мали добрі знання. Багато з них неодноразово були переможцями районних олімпіад та учасниками обласних. (На уроці біології)

За багаторічну творчу працю нагороджена багатьма грамотами районного відділу освіти і Міністерства освіти УРСР та значком «Переможець соціалістичного змагання» в 1975 році. Їй присвоєно звання «Старший учитель» та «Відмінник народної освіти».

Лета Олена Василівна педагогічній роботі віддала майже 40 років. Вчителька не тільки давала міцні знання учням з біології, а «ліпила» з кожного з них Людину, уміла знайти підхід до кожної дитини. Виховувала у школярів працьовитість, уміння жити в колективі, чуйно ставитися до товаришів. Її учні займали призові місця на районних олімпіадах з біології. Протягом багатьох років разом з учнями приймала активну участь у виставці квітів району, демонструючи високий рівень підготовки. За свою багатогранну працю з учнями, зразкову постановку навчально-виховної роботи була відзначена багатьма нагородами. Олена Василівна - «Відмінник народної освіти», їй присвоєно звання «Старший учитель».

Скеровували і направляли педагогічний колектив на плідну працю директори школи, які в різні роки очолювали навчальний заклад. Директор у школі, як диригент у оркестрі: які ноти вибереш, як виконавців настроїш,- таку мелодію матимеш.

В 1951-1952 навчальному році директором школи був призначений Козуряк Василь Степанович.

В 1952 році навчальний заклад очолила вчителька української мови і літератури Ягнюк Ольга Омелянівна. Їй притаманний був авторитарний стиль роботи.

З 1957 по 1959 роки директором школи працював Лапіцький Леонід Петрович, історик за фахом, колишній фронтовик. У ці роки велика увага зверталася на розвиток спорту, художньої самодіяльності. суспільно-корисної праці. Найбільш поширений вид спорту в школі – волейбол. Учнівський хор неодноразово був учасником районного огляду художньої самодіяльності, де займав призові місця. (Районний огляд) На пришкільній ділянці учні вирощували різні сільськогосподарські культури, дотримуючись всіх агрономічних вимог. При школі була кролеферма.

З 1959 по 1967 роки навчальний заклад очолював Піпаш Юрій Олексійович, вчитель української мови і літератури, уродженець села Косівська Поляна. Це була високоосвічена ерудована людина, гуманіст, патріот рідного краю . У 1967 році відгукнувся на запрошення працювати в УЖДУ. Був заступником голови Закарпатського відділення Педагогічного товариства України. Ю.О.Піпаш- автор кількох нарисів і повісті про відомого лексикографа і педагога Миколу Грицака (1908-1979), уродженця с. Розсішка. Вів рубрику «Плекаймо слово рідне» в газеті «Карпатський голос». Співавтор «Словника гуцульського говору в Закарпатті» і двох випусків «Текстів гуцульського говору в Закарпатті».

Понад 20 років ( з 1967 по 1991роки) директором школи працювала Пукман Февронія Іванівна. Ініціативна, енергійна, людяна. Саме такою запам’ятали її вчителі та учні. За час роботи в школі Февронією Іванівною було багато зроблено по зміцненню матеріально-технічної бази школи: добудовано навчальний корпус Березівської восьмирічної школи, побудовано 8 – квартирний будинок для вчителів, шкільний інтернат для учнів, навчальний корпус із тринадцяти класних приміщень, проведено благоустрій подвір’я та спортивних майданчиків. Вона приклала максимум зусиль, щоб добудувати два корпуси шкільних приміщень. Останній, збудований у 1991 році, вражає своєю архітектурною і естетичною завершеністю.

Февронія Іванівна приймала активну участь у громадському житті села та району: обиралася депутатом сільської та районної Ради. Як вчителя та керівника школи її було нагороджено Орденом Трудового Червоного Прапора, відзначено грамотами Міністерства Освіти, присвоєно звання Відмінник народної освіти.

Під керівництвом Пукман Ф.І. педагогічний колектив домігся значних успіхів у навчанні і вихованні підростаючого покоління. Школа вважалася однією з найкращих у районі. Про це свідчать численні публікації в районній газеті «Зоря Рахівщини». (Февронія Іванівна серед випускників школи)

У 70 – і роки ХХ ст. учні Косівсько-Полянської середньої школи під керівництвом вчителя історії Попович Олени Дмитрівни проводили пошукову роботу, спрямовану на вивчення та дослідження подій Другої світової війни. Вони відтворили історію визволення села у жовтні 1944 року, зібрали відомості про тих, хто поліг при визволенні села, налагодили зв’язки з їх рідними. Учні оформили альбом «Книга пам’яті», де вміщені фотографії та біографічні дані про визволителів села. На запрошення учнів, вчителів та мешканців села родичі загиблого Гвінджілія Акакія Семеновича відвідали Косівську Поляну в травні 1977 року та серпні 1979 року. (Слідопити)

З 1991 по 2000р. навчальний заклад очолював Роман Васильович Студеняк , фізик за фахом. Колектив школи результативно працював над реформуванням навчального процесу, який був логічним продовженням надбаного за минулі роки. Велика увага зверталася на демократизацію та гуманізацію навчання.

З 2000 по 2012 р. директором Косівсько-Полянської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 працювала Тафічук Ганна Іванівна. Її заслуга – зміцнення матеріально-технічної бази школи. У 2010 році проведено капітальний ремонт старого корпусу школи з утепленням фасаду, заміною вікон та дверей на пластикові. Великий обсяг робіт здійснювався під керівництвом директора ТОВ «Вест- Ост- Інвест» , колишнього учня школи , Максим”юка Івана Михайловича.

Школа забезпечена комп’ютерами та інтерактивними дошками. Педагогічний колектив успішно працював над впровадженням у навчальний процес інноваційних технологій. Велика увага була звернена на вивчення та відродження національних традицій, звичаїв, збір предметів народного вжитку, пам’яток культури. Напередодні 2002 року в школі був відкритий історико- краєзнавчий музей (керівник Андрієвська Г.В.) 

В цей період найбільш розкрився талант вчителя-новатора Думітрак Василини Миколаївни. Творчий доробок вчительки символізує характерні ознаки методики викладання світової літератури нового часу: сміливий пошук форми, створення нестандартних ситуацій на уроках, прагнення за допомогою художнього слова відповісти на виклики сучасності й водночас спрогнозувати майбутнє, не втративши набутків минулого. Їй належить провідна роль у появі «нового зору» на викладання світової літератури. Своїми педагогічними досягненнями вчителька щедро ділилася з колегами: на високому рівні проводила відкриті уроки, виступала на шкільних і районних методоб’єднаннях, свої розробки уроків друкувала в журналах

«Всесвітня література», «Зарубіжна література в навчальних закладах», приймала участь у Всеукраїнському конкурсі «Досвід освітян 97/ 98» на кращу розробку уроку, заняття, сценарію виховного заходу, у заочному засіданні « круглого столу» з теми «Викладання літератури як мистецтва слова».За плідну працю вчительці було присвоєно звання «Старший вчитель» та встановлена вища кваліфікаційна категорія.

У 2012 році навчальний заклад очолив Ігнатюк Павло Васильович. У школі продовжує панувати дух творчості і педагогічного пошуку. Педагогічний колектив працює над підвищенням ефективності навчально- виховного процесу шляхом впровадження інноваційних технологій освіти.

…Змінюються учні, а вчителі, як і їх попередники, продовжують нести світло знань і творять ту прекрасну річ, яку прийнято називати наступністю поколінь.

Сучасне фото педколективу